Відрядження в Гадяч. 22 січня

Гадяч, в минулому столиця України, розташований в мальовничій місцевості Полтавщини на правому березі Псла. Ще в скіфські часи на родючих землях в заплавах рік Псла та Груні охоче селилися люди. А сам Гадяч, як місто, веде своє літочислення з Х-ХІІІ століть, коли проходили будівництво Посульської оборонної лінії. В 1442 р. Поблизу Гадяча будується Красногірський Миколаївський монастир. Отже Гадячу близько 500 років, що підтверджує карта „Границы Литовской Руси в 1533 году”, де зазначений Гадяч – єдине місто з теперішньої Полтавщини, що свідчить про його значимість у ті часи.
Виникнення Гадяча пов'язують з будівництвом у Х-ХІП ст. Посольської оборонної лінії. Спочатку поселення мало назву Гадяч.
Гадяч - батьківщина одного з найвидатніших діячів 19 ст. М.Драгоманова, чиї філо¬софські, історичні, соціологічні праці формували політичну еліту країни на початку 20 ст.
Місто Гадяч розташоване на березі лівої притоки Дніпра - річки Псьол, біля впадіння в неї річки Грунь.
Територія міста 1778 га. Населення за переписом 2001 року - 22,7 тис. чоловік. В місті активно працюють 3 заводів і комбінатів. Продукцію вентиляторного заводу „Горизонт”, ДП „Гадячсир”, м'ясокомбінату добре знають за межами району, області навіть України. Користується популярністю продукція цегельного заводу, заводу домобудування.
Соціально-економічний розвиток міста, його благоустрій в більшості пов'язаний з нафтогазовидобувною промисловістю.
По праву Гадяч вважається містом працівників нафтової та газової промисловості.
Розвідники надр, буровики, оператори, транспортники і будівельники - такі провідні професії поширені в місті.
Стало доброю традицією проводити щорічно 12 вересня День міста. З кожним роком все цікавіші заходи проводяться з цей день.

Відрядження в Лубни. 22 січня

Лубни – місто обласного підпорядкування (з 1972 року) і районний центр Лубенського району Полтавської області.
Це одне з найстаріших поселень на Полтавщині.
Місто засноване Великим князем Київським Володимиром Святославичем в 988 році як одна з фортець Посульської оборонної лінії для захисту південних кордонів Київської Русі від степових нападників. Спочатку це була невелика дерев'яна (луб'яна) фортеця над Сулою (в районі урочища «Верхній Вал»).
У 1239 році Лубни зруйнувала татаро-монгольська орда, але дякуючи багатій природі - лісам, болотам, рікам (Сула, Вільшанка, Луб'янка, Кам'яний потік та ін.) населення не було повністю винищене і місто продовжувало існувати.
З часом місто розвивалося - вже у 15-16 ст. воно мало Магдебурзьке право, свою печатку й герб. Місто знаходилося під управлінням магнатів Вишневецьких. Тут був збудований один з кращих в Європі замок Яреми Вишневецького.
Промисловий розвиток міста прискорився після того, як через нього пройшла залізниця (1901).На початку ХХ століття тільки до 13% лубенців знали грамоту, в місті не було жодної читальні, у міській бібліотеці, за винятком одного примірника "Кобзаря" – жодної української книжки. Тому видатною подією було те, що у листопаді – грудні 1905 року у Лубнах вийшло кілька номерів першої в Російській імперії газети українською мовою "Хлібороб". Її засновниками виступили відомі громадсько-політичні діячі – брати Микола, Володимир та Сергій Шемети.
З 1923 року Лубни стають райцентром і центром Лубенської округи. Після розрухи і голоду відбудовувались лубенські підприємства. В 1921 року пущено в хід дві суконні фабрики, 1922 року – міську електростанцію. Під кінець 1925 року без державних асигнувань безробітним Лубен було відновлено завод "Фенікс", який став носити назву "Комунар" (нині — "Шліфверст"). Було проведено реконструкцію суконної та повстяної фабрик. В 1932 році Лубенська повстяна фабрика було єдиною на Україні механізованою, на ній виготовлялось 70% усієї повсті. Наприкінці 1927 року було відкрито деревообробну майстерню, що згодом переросла в меблеву фабрику. В залізничному депо станції Лубни було утворено одну з перших в країні жіночих паровозних бригад, яку очолила Галина Тодчук.
Сьогодні Лубни – значний промисловий і культурний центр. Найбільші підприємства: заводи “Лічмаш”, “Лубнифарм”, “Автомаш”, м'ясокомбінат, молокозавод, заводи “Комсомолець” та “Шліфверст” (колишній “Комунар”), меблевий комбінат, хлібозавод.
У місті виробляють 45 видів морозива, лубенський хліб відомий в усій Україні.Навчальні заклади: 10 загальноосвітніх, технікуми (коледжі): лісовий та бухгалтерського обліку; техшкола Південної залізниці, художня і спортивна школи, медучилище, музична школа.технікум (коледж) бухгалтерського обліку
Місто має свою футбольну команду “Ніка”. Виходить газета “Вісник”.
Є галерея мистецтв, краєзнавчий музей, кінотеатр “Київська Русь”, міський Будинок кудьтури.міський Будинок кудьтуриМісто вважається "літературною столицею області".
День міста - 18 вересня
З 2000 року 53-тисячні Лубни поділені на 8 мікрорайонів. Кожним мікрорайоном керує спеціально призначений секретар з числа співробітників міськвиконкому. Разом із дільничними міліціонерами та працівниками житлово-комунальної служби секретар намагається оперативно вирішувати проблеми городян, які звертаються по допомогу.